|
Михалко Скаліцкі
|
 
Mиxaлкo Cкaлiцкi
миколаївський поет, перекладач, критик, теоретик поезії
член Асоціації українських письменників,
співредактор співвидавець миколаївського журналу поезії « Літера Н.»
Девізи:
“Суспільний сенс художньої літератури — Поезії — полягає в тім, що вона є цілком окремішньою од решти суспільною інституцією”
“Стиль є сукупність засобів та методів, якими діяльний суб’єкт покладає межі власної суб’єктивності”
  
Біографія
Народився 4 червня 1959 р. у с. Озеро Володимирецького району Рівенської обл. (Полісся). Середня освіта там само. Служба в Совєтскій Арміі. Праця на заводах Києва та Миколаєва. Спроби отримати освіту в трьох вузах колишнього СССР (усі невдалі). З 1984 р. з невеликою перервою проживаю у м. Миколаєві. Перша публікація: 1995 (чи - 6) р. у миколаївській газеті “Ленінське плем’я”. Перша публікація у столиці “Київ”. — 1990., повість “А я в попа обідала…” Друкувався у журналі “Сучасність”: повість “Амінь” та кілька літературно-критичних статей (дві за псевдо Михаїл Штан). Новели друкували журнали “Україна”, “Кур’єр Кривбасу” та по одній “Дзвін” та “Dekada Literacka” (переклад польською). Переклади з німецької друкували журнали “Всесвіт” та “Кур’єр Кривбасу”. Наприкінці 2007 р. у миколаївському видавництві Ірини Гудим видав збірку текстів "Музічка" (Повість. Новели). Критика: Аналізуючи стан суспільної свідомості українців, на стилістику моїх текстів посилається Оксана Забужко. Володимир Даниленко написав про повість "Амінь" у своїй книжці "Лісоруб у пустелі". Микола Рябчук представляв мою повість у "Київі" як традиційну оповідь про "змарновану силу".
|
Юрин не признает границЮрин вылазит за все границы, которые настроил для себя сам. 10 лет без границ в Николаеве. |
|